заміж. Чи знаєш, Вурме, в якій мірі моє становище залежить від впливу леді Мілфорд, — як узагалі мої головні пружини упираються в герцогові амурні справи? Герцог шукає подружжя для леді Мілфорд. Хтось інший може об'явитись — піти на цей гешефт, разом із леді перетягти до себе довір'я герцогове, зробитися для нього необхідним. То ж, щоб герцог зостався в сітях моєї сім'ї, мій Фердінанд має одружитися з леді Мілфорд. Ясно тобі?
Вурм. Аж в очі коле. Принаймні, тут президент доводить, що батько в його серці — на другому плані. Коли майор буде для вас таким самим слухняним сином, який ви для нього ніжний отець, то він може запротестувати.
Президент. На щастя, я ще зроду не боявся виконати замір там, де казав собі «так має бути». Отже, бачиш, Вурме, це нас знову привело до нашої розмови. Я об'явлю сьогодні по обіді моєму синові про його заручини. Його обличчя мені ясно покаже, чи ти правий, чи помилявся.
Вурм. Ясний пане, я прошу мені простити. Похмуре обличчя, яке він вам, безперечно, покаже, можна пояснити не тільки коштом тієї нареченої, яку ви йому накидаєте, а й тієї, яку ви йому відбираєте. Я прошу зробити серйозніший іспит. Виберіть йому найчистішу наречену з усієї шляхти і, коли він згодиться, пошліть секретаря Вурма на три роки шліфувати каміння.
Президент (кусає губу). Чорт!
Вурм. Це так, мати — дура яких мало — сама все мені виплескала.
Президент (ходить взад і вперед, придушує свій гнів). Добре. Сьогодні ж уранці.
Вурм. Тільки того хай ваша світлість не забуває, що майор — син мого господаря.
Президент. Я пощаджу його, Вурме.
Вурм. І що послуга здихатись небажаної невістки варта…
Президент… Варта того, щоб тобі висватати бажану жінку? Згода й на це, Вурме.
23
