Сторінка:Шиллер Ф. Коварство і любов (1934).pdf/22

Вурм (уклонився, задоволений). Вічно ваш, ясний пане. (Хоче йти).

Президент. Я багато тобі довірив, Вурме. (Загрозливо). Коли ти розпускатимеш язика…

Вурм (сміється). То ви, ваша світлість, покажете сфальшовані мною підписи. (Пішов).

Президент. То ти в мене в долоні. Я держу тебе за твої власні шахрайства, як жука на ниточці.

Камердинер (увійшов). Гофмаршал фон Кальб.

Президент. Дуже до речі. Попроси завітати.

(Камердинер пішов).

 

ШОСТА СЦЕНА

Гофмаршал фон Кальб у багатому, але без смаку зробленому двірському костюмі, з камергерським ключем, двома годинниками, шпагою, капелюхом „chapeau bas“ і зачісаний „à la herisson“ (їжачком). Він кидається з екстатичним криком до президента, і від нього іде дух пахощів аж поза партер.

Гофмаршал (обіймає президента). А, доброго ранку. дорогоцінний мій. Як спалося? Як спочивалося? Ви вибачте, що я так пізно маю честь — нагальні справи: меню обіду, візитні картки, — аранжемент^[1] компаній на сьогоднішню прогулянку саньми, — і тоді я ж мусив бути при вставанні його величності і доповідати про стан погоди.

Президент. Так, маршале, там, ясно, без вас не могли обійтися.

Гофмаршал. Крім усього того, шельма-кравець примусив мене чекати.

Президент. А проте, ви в повнім блиску?

Гофмаршал. То ще не все. Сьогодні одна біда другу наганяє. Послухайте тільки.

Президент (неуважно). Не може бути.

Гофмаршал. От послухайте тільки. Не встиг

24

1. „Влаштування“. Гофмаршал говорить покаліченою французькою мовою. На ті часи фр. мова була модна при дворах.