давно вже покінчила б з усім цим, коли б тільки могла примусити своє честолюбство — віддати першість якійсь іншій дамі при дворі.
Софія. І таке серце підкорилося честолюбству!
Леді (жваво). Воно вже помстилося. Тепер уже помстилося, Софіє. (Красномовно кладе руку Софії на плече). Ми, жінки, можемо вибирати тільки між пануванням і рабством, але найвища насолода влади ніщо, коли ми не можемо бути невільницями того, кого кохаємо.
Софія. Це істина, міледі, яку я не сподівалась почути від вас.
Леді. А чому так, Софіє? Хіба ти не бачила по тій капризній легковажності, по цьому дикому розгулові, що вони мусіли тільки заглушити палкіші бажання в моїх грудях?
Софія (здивовано одступила).
Леді (жвавіше). Задовольни їх! Дай мені чоловіка, про якого я думаю, якого обожнюю, якого я мушу мати, Софіє, або вмерти! (Розтаючи). Хай його вуста мені скажуть, що сльози любові дужче блищать у наших очах, ніж бриліанти в нашому волоссі… (Вогняно). Я кину герцогові його кохання, його герцогство під ноги, я втечу з цим чоловіком, втечу в найдальшу пустелю світу.
Софія (злякано дивиться на неї). Боже, що ви робите, що з вами, леді?
Леді (стурбовано). Ти зблідла. Може я забагато сказала? О, ти не зловживатимеш моїм довір'ям — слухай далі. Слухай про все.
Софія (боязко оглядається навколо). Я боюсь, міледі. Я боюсь, боюсь. Я не хочу більше слухати.
Леді. Це одружіння з майором. І ти, і всі думаєте, що це двірська інтрига. Софіє, не червоній, не соромся мене. Це діло — моєї любові!
Софія. Боже! Я наче це передчувала.
Леді. Всі вони обдурені, Софіє. Слабохарактерний герцог, хитрий царедворець Вальтер, дурний гофмаршал. Кожен з них присягнеться, що цей шлюб є найміцніший засіб врятувати мене для герцога, ще міцніше укріпити наш союз. Ні, для того, щоб його
35
