площу і постріляти балакунів. Ми чули, як бахкали рушниці, ми бачили, як мозок бризкав на землю, і вся армія гукала: Ура, в Америку!
Леді (упала знеможена на канапу). Боже, боже! А я нічого не знала. Я нічого не думала.
Камердинер. Так, ясна пані. Через те ж вас і повезено з герцогом на ведмежі лови саме, коли барабан бив виступати. Варто було вам подивитись те видовище, як громові барабани сповістили нас, що вже пора; сироти, ридаючи, випроводжували батьків, і от, збожеволівши, мати бігла настромити свою дитину на багнети; і от наречену одганяли від нареченого шаблями і ми, сивобороді, стояли мовчки, і кинули вслід нашим синам костури. І над усім цим громовий барабан, щоб бог не чув наших молитов.
Леді (встає сильно зворушена). Геть із цим камінням! Воно запалює пекельне полум'я в моїх грудях. (Тихіше до камердинера). Заспокойся, бідний старий. Вони повернуться, вони побачать рідну землю.
Камердинер (тепло). Про те знає бог. Вони повернуться. Ще коло брами вони спинялись і гукали: «Хай бог боронить вас, жінки і діти. Хай живе герцог! На страшному суді ми побачимось».
Леді (ходить нервово взад і вперед). Жахливо, неймовірно, мені казали, що я обсушила всі сльози в цій країні. Страшно, страшно розкриваються мені очі. Іди! Скажи твоєму господареві — я особисто йому подякую. (Камердинер хоче іти, вона кинула свого гаманця йому у капелюх). А це візьми за те, що ти сказав правду.
Камердинер (зневажливо кинув гаманця на стіл). Покладіть це до решти. (Пішов).
Леді (здивовано дивиться йому вслід). Софіє, наздожени його, спитай його ім'я. Його сини повернуться до нього! (Софія пішла, леді задумано походжає по залу. Пауза. До Софії, що повернулась). Здається, недавно був поговір, що пожежа спалила місто біля кордону, i чотириста сімей зосталися без хат. (Вона подзвонила).
Софія. Як ви про це згадали! Це так. І більшість цих сердег служать тепер своїм кредиторам,
37
