як раби, або гинуть у шахтах герцогських срібних промислів.
Слуга (прийшов). Який буде наказ, міледі?
Леді (дає йому скриньку). Щоб це негайно однести в банк. Нехай це зараз же ліквідують і гроші розподілять між тими чотирмастами погорілих.
Софія. Міледі, здумайтесь, чим ви рискуєте.
Леді. Чи ти хочеш, щоб я носила в волоссі прокляття своєї країни? Чи ти хочеш, щоб мене гнітив жах цієї крові? Іди, Софіє, краще носити фальшиве каміння у волоссі і свідомість доброго вчинку в серці.
Софія. Але таке каміння! Хіба ви не могли вибрати гірше? Ні, справді, міледі, не треба було цього робити!
Леді. Дурна дівчино, за це скоро буде для мене більше бриліантів і перлів, ніж десять королів мають у своїх діадемах, і кращих!
Слуга (повернувся). Майор фон Вальтер.
Софія (підбігла до леді). Ви зблідли!
Леді. Перший чоловік, якого я боюся. Софіє… Едуард, скажи, що я нездужаю. Стривай! В якому він настрої, Він сміється? Що він каже? О, Софіє, правда ж, я виглядаю погано?
Софія. Прошу вас, леді…
Слуга. Накажете не приймати?
Леді (заникуючись). Я рада його бачити. (Слуга вийшов). Скажи, Софіє, що мені йому сказати, як мені його зустріти? Я занімію. Він сміятиметься з моєї слабості — він — я передчуваю щось… Ти будеш зі мною, Софіє. Зостанься. Але ні. Іди! Ні, зостанься.
Софія. Візьміть себе в руки, він уже тут.
Фердінанд (коротко вклонився). Коли я вам у чомусь заважаю, шановна пані…
38
