Леді (помітно хвилюючись). Ні в чому важливому, пане майоре.
Фердінанд. Я прийшов з наказу мого батька.
Леді. Я всім йому зобов'язана.
Фердінанд. І я мушу вам доповісти, що ми одружуємось. Таке доручення мого батька.
Леді (зблідла і тремтить). Не вашого серця?
Фердінанд. Міністри і свахи про це не питаються.
Леді (злякана до того, що не знаходить слів). А ви самі, ви нічого не маєте додати?
Фердінанд (кидає оком на камеристку). Ще дуже багато, міледі.
Леді (киває Софії, та виходить). Дозвольте запропонувати вам цю канапу.
Фердінанд. Моя мова буде коротка, міледі.
Леді. Ну?
Фердінанд. Я чоловік з незаплямованою честю…
Леді. Якого я вмію шанувати.
Фердінанд. Дворянин…
Леді. Якому немає рівного у герцогстві.
Фердінанд. І офіцер…
Леді (компліментуючи). Ви сказали про якості, властиві також іншим. Чому ви замовчуєте інші, в яких вам немає рівного?
Фердінанд (льодовим тоном). Тут вони мені не потрібні.
Леді (з чимраз більшим острахом). Але для чого мені ця передмова?
Фердінанд (поволі і виразно). Щоб честь моя могла заступитись, якщо ви схочете присилувати мою руку.
Леді (спалахнула). Що це, пане майоре?
Фердінанд (спокійно). Це мова мого серця — мого герба — і цієї шпаги.
Леді. Цю шпагу дав вам герцог.
Фердінанд. Держава дала мені її рукою герцога. Серце дала мені природа, а герб — півтисячі років.
Леді. Ім'я герцога…
39
