Фердінанд (запальним тоном). Хіба герцог може порушувати закони людства, чи карбувати вчинки, як він карбує свої гривеники? Сам він не вищий від честі. Він тільки може заткнути їй вуста золотом. Він може накинути герцогську мантію на свій сором. Прошу вас — ні слова про це, міледі. Мова не про чиїсь плани, чи предків, чи про цю шпагу, чи про те, що подумає світ. Я готовий все це розтоптати ногами, коли тільки ви мене переконаєте, що нагорода не ганебніша від жертви.
Леді (з болем, відсахнувшись від нього). Пане майоре, на це я не заслужила.
Фердінанд (взяв її руку). Простіть мені. Ми розмовляємо тут без свідків. Та сама причина, що вас і мене сьогодні вперше і востаннє звела докупи, дає мені право, примушує мене не ховати від вас мого найглибшого почуття. Я можу зрозуміти, міледі, шо така прекрасна і розумна дама кинулась під ноги герцогові, який може оцінити в ній тільки тіло, — я можу це зрозуміти. Бо ця дама не соромиться сама пропонувати чоловікові своє серце.
Леді (дивиться йому просто в вічі). Кажіть до кінця.
Фердінанд. Ви називаєте себе британкою. Дозвольте мені, — я не можу повірити, що ви британка. Вільна дочка найвільнішого народу під небом, — який занадто гордий, щоб кадити чужій доблесті, — не могла б продатися чужій розпусті. Не може бути, щоб ви були британка, або серце цієї британки настільки мале, наскільки велика і горда кров Британії[1].
Леді. Ви скінчили?
Фердінанд. Можна було б сказати, що це жіноча пиха — пристрасть — темперамент — воля до насолоди. Уже бувало, що чеснота жила довше, ніж честь. Уже багатохто, з ганьбою ступивши на цю путь, згодом дивував світ своєю шляхетністю і підносив це ганебне ремество прекрасними вчинками.
40
- ↑ Для Шіллера, що жив в умовах тодішньої Німеччини, під кормигою диких деспотів-феодалів, що сам багато стерпів від них наруги, Англія — в ті часи найпередовіша країна здавалася ідеалом демократії.
