китними очима. (Сміється злісно). Правду говориться, що кому диявол знесе яйце в хаті, у того народжується гарненька дочка. Тепер усе викрито.
Жінка. Та звідки ти взнав, що це про Луізу, Може тебе викликають до герцога? Може ти потрібний для оркестру?
Міллер (хапається за палицю). Щоб тебе побило сірчаним градом. Оркестр! У тім оркестрі ти, свахо проклятуща, будеш скиглити дискантом, а мій синій зад буде за контрабаса. (Упав у крісло знеможений). Милосердний боже!
Луіза (бліда, як смерть, опустилась). Мати! Батьку! Чому мені так страшно?
Міллер (знову підхопивсь із стільця). Але хай мені тільки навернеться ота чорнильна душа! Хай навернеться! Чи на тім чи на цім світі, коли я йому не розмолочу в кашу тіло і голову, не спишу йому на шкурі всі десять заповідей, і сім прохань з отченаша, і всі книги Моісея і пророків, так що ще на страшному суді буде видно синці на тілі!
Жінка. Так. Лайся і гуркочи. Цим ти допоможеш справі. Пособи, святий боже, де тепер дітись. Де знайти пораду? Що робити? Батько, Міллер, кажи ж! (Біжить, скиглячи, через кімнату).
Міллер. Негайно біжи до міністра. Я перший говоритиму, я сам про це розкажу. Ти знала це раніш від мене. Ти могла мені натякнути. Дівку можна було ще намовити. Ще був би час! Так ні ж, там щось давалося змахлювати, щось ти хотіла підчепити! Тепер думай про свою зводницьку шкуру, їжте, бачили очі, що купували. Я заберу з собою дочку i марш через кордон.
Фердінанд: Мій батько був тут?
Луіза (злякано схопилась). Його батько, всемилостивий боже!
48
