я хотів сказати тільки… Адже кожне ремество має, як кажуть, золоте дно… Я гадаю, що й ви ж не дурно віддавали свою прихильність… Чи може ви задовольнялися самим фактом? Як?
Фердінанд (немов скажений). Що це таке?
Луіза (до майора з гідністю і гнівом). Пане фон Вальтер, тепер ви вільні.
Фердінанд. Батьку! Чесноту треба поважати і в лахмітті.
Президент (сміється голосніше). Веселенька теорія! Батько має поважати повію, що подобається його синові.
Луіза (упала). Сили небесні!
Фердінанд (одночасно з Луізою, замахуючись шпагою на президента, але швидко опускаючи її) Батьку! Ви один раз дали мені життя — ми квити. (Ховаючи шпагу). Зобов'язання дитячої любові розірване.
Міллер (що перед тим боязко стояв осторонь, виходить наперед; то скрегоче зубами, то труситься від страху). Ваша ясновельможність. Дитина — це батьків продукт! — Вибачте на слові. Хто лає дитину шкапою, той 6'є батька в око. А знаєте, око за око! Така в нас такса! Вибачте на слові!
Жінка. Поможи ж, боже, спасителю мій. Тепер ще й старий сказився. На нашій голові це все окошиться.
Президент (що слухав це неуважно). Уже й свахи заворушились. Ми зараз побалакаємо, свахо!
Міллер. Вибачте на слові, я звуся Міллер, коли ви хочете вислухать адажіо[1], — зводнями я не займаюсь. Покищо такого діла вистачає при дворі, і нам, бюргерам, не до цього, вибачте на слові.
Жінка. Ради бога, чоловіче. Ти погубиш жінку й дитину.
Фердінанд. Батьку, ви граєте тут роль таку, в якій вам слід було б обійтися без свідків.
Міллер (підходить до нього сміливіше). Сказати вам німецькою мовою, щоб було ясно, вибачте на слові!
52
- ↑ Музичний термін — повільно.
