Ваша ясновельможність керує й панує в країні, але це моя хата. Мої найкращі компліменти, коли я звернувся до вас з проханням, але брутального гостя я викидаю за двері! — Вибачте на слові.
Президент (зблід, люто). Що? Що таке? (Наступає на нього).
Міллер (поволі одступає). Це тільки така моя думка, пане, вибачте на слові.
Президент (ввесь спалахнув). А, волоцюго! У в'язницю приведе тебе твоя думка. Геть! Хай покличуть судового виконавця. (Деякі з його супроводу виходять, президент гасає розлючений по кімнаті). Батька в тюрму! До ганебного стовпа матір і дочку повію! Правосуддя дасть силу моєму гнівові. За цю ганьбу я страшно помшуся. Отака наволоч буде руйнувати мої плани і нацьковувати батька на сина. А, прокляття! Я втішу свою ненависть вашою загибіллю. Все кодло: батька, матір і дочку я принесу в жертву моїй помсті.
Фердінанд (спокійно і стійко став між ними). О, ні. Не бійтеся! Я тут! (До президента з покірністю). Не поспішайте, батьку мій! Коли ви самі себе любите без насильства! Ще є одне місце в моєму серці, де ще в пошані слово «батько»! Не добивайтесь до цього місця.
Президент. Негіднику, мовчи! Не доводь мене до краю!
Міллер (очуняв із глухого забуття). Доглядай своєї дитини, жінко. Я біжу до герцога. Той котолуп, це бог мені підказує, ще навчиться в мене грати на флейту. Він од мене не втече у герцога! (Хоче йти).
Президент. У герцога, ти сказав? Чи ти забув, що я той поріг, через який ти мусиш перестрибнути, щоб не зломити собі в'язи? У герцога, дурню! Спробуй це, коли ти серед живих мертвий будеш лежати у льоху за три поверхи під землею вночі, у пеклі, куди не доходять ні звук, ні промінь. Бряжчи тоді кайданами, і скигли: — «Мене покарали безневинно!»
53
