Вурм (підходить ближче). Добривечір, мамзель.
Луіза. Боже! Хто там говорить? (Вона повернулася, побачила секретаря і злякано відступила). Жах! жах! Моє передчуття справдилося, біда! (До секретаря з зневажливим поглядом). Чи не шукаєте ви президента? Його вже тут немає.
Вурм. Мамзель, я шукаю вас.
Луіза. То я маю дивуватись, що ви не пішли на базарний майдан.
Вурм. Чому саме туди?
Луіза. Вивести свою наречену з позорища…
Вурм. Мамзель Міллер, — у вас фальшива підозра…
Луіза (стримала відповідь). Чим можу служити?
Вурм. Я прийшов, присланий вашим батьком.
Луіза (стурбовано). Від мого батька? Де він?
Вурм. Там, де йому не до вподоби.
Луіза. Ради бога, швидше, я передчуваю лихо! Де мій батько?
Вурм. У башті, коли ви хочете знати.
Луіза (дивиться до неба). І це ще! І це! У башті! Чому в башті?
Вурм. З наказу герцога.
Луіза. Герцога?
Bурм. Який за образу величності в особі його заступника…
Луіза. Що? Що? О, всемогутний боже!
Bурм. Рішив покарати з особливою суворістю.
Луіза. Цього ще не ставало. Цього… Правда, правда, моє серце мало крім майора ще щось любе, чим не можна було нехтувати. Образа величності! Небесне провидіння! Рятуй, о, рятуй мою віру, вона падає, гине. А Фердінанд?
Вурм. Вибирає або леді Мілфорд, або прокляття й злидні.
Луіза. Жахливий вибір! І все ж — усе ж він щасливий. Він не може втратити батька. Хоча — не
70
