Вурм. Прекрасна прохачка — сама вже достатня ціна.
Луіза (спинилася, як закам'яніла, потім зламаним голосом). Справедливе небо!
Вурм. Я гадаю, що не задорого буде заплатити по такій таксі за батька.
Луіза (ходить взад і вперед, не в собі). Так! Так. Це правда. Вони окопалися, ваші високі особи, — окопалися в своїй розпусті перед правдою, сховалися за нею, як за мечем! Хай поможе тобі твоя доля, батьку! Твоя дочка може за тебе вмерти, але не согрішити.
Вурм. Це буде для нього новина, для бідного покинутого чоловіка. „Моя Луіза“, сказав він, „мене звалила долі. Моя Луіза мене й підійме“. Я спішу, мамзель, передати йому відповідь. (Удає, ніби хоче йти).
Луіза (біжить за ним, затримує його). Стривайте! Стривайте! Терпіння. Який швидкий цей диявол, коли треба доводити людей до сказу… Я його звалила? Я мушу його підвести? Кажіть. Радьте, що я можу? Що я мушу робити?
Вурм. Є тільки один спосіб…
Луіза. Цей спосіб?
Вурм. Ваш батько теж бажає…
Луіза. Мій батько теж? Який спосіб?
Вурм. Легкий для вас.
Луіза. Я не знаю нічого тяжчого за сором.
Вурм. Коли ви згодитесь звільнити майора…
Луіза. Від його кохання? Чи ви кепкуєте з мене? Віддавати на мою волю те, до чого мене силувано.
Вурм. Ви не зрозуміли, люба мамзель. Майор мусить перший добровільно відступитись.
Луіза. Він не відступиться.
Вурм. То так здається. Через те й звернулися до вас, бо ви одна можете тут допомогти.
Луіза. Хіба ж я можу примусити його зненавидіти мене?
Вурм. Спробуймо. Сідайте.
Луіза (вражено). Ви! Що ви там затіваєте?
Вурм. Сідайте. Пишіть. От перо, папір і атрамент.
73
