зотникові? (Вголос). Маршале, цей лист, мабуть, випав у вас із кишені під час параду, а я (зі злим посміхом), на щастя, знайшов його.
Гофмаршал. Ви?
Фердінанд. Дуже смішний випадок! Можете записати його на кошт провидіння.
Гофмаршал. Ви бачите, як я злякався, бароне!
Фердінанд. Читайте! Читайте! (Відійшов від нього). Коли я вже непридатний на кохання, може я згоджуся як сваха! (Поки той читає, він підходить до стіни й виймає два пістолі).
Гофмаршал (кинув листа на стіл і хоче втекти). Прокляття!
Фердінанд (одвів його за руку назад). Терпіння, любий маршале. Новини в листі приємні. Я хочу мати свою нагороду за те, що знайшов. (Показує йому пістолі).
Гофмаршал (відсахнувся). Будьте розсудливі, любий.
Фердінанд (сильним страшним голосом). Якраз настільки, щоб послати таку шельму, як ти, на той світ! (Силою втискує йому пістоль, витяг свого носовичка). Візьміть це. Беріться за цей носовичок. Це від любовниці.
Гофмаршал. Через хустку? Ви сказилися? Що ви замислили?
Фердінанд. Берись того кінця, я кажу. Інакше ж ти не влучиш, бабо. Як він тремтить, баба! Ти дякуй богові, що вперше в житті в тебе буде щось у черепній коробці! (Гофмаршал схопився). Тихо. Така умова! (Перегнав його і замкнув двері).
Гофмаршал. У кімнаті, бароне?
Фердінанд. Ніби варт з тобою гуляти до валу[1]. Любко, воно ж бахкатиме голосніше, і це мабуть буде перший гук, який ти зробиш на світі. Берись.
Гофмаршал (обтирає лоба). І ви хочете так поставити на карту своє дорогоцінне життя, ви, молода, повна надій людина?
79
- ↑ Дуелі відбувалися коло міського валу - за межею міста.
