Фердінанд. Вибачення в мене? Проклясти треба мене. Мудра була ваша незгода. Ваша жорстокість була — небесне співчуття. Ця Міллер, батьку…
Президент. Є шляхетна, прекрасна дівчина! Я беру назад свою передчасну підозру. Вона заслужила на мою повагу.
Фердінанд (схопився у страшнім хвилюванні). Як? Ви теж? Батьку? І ви? Чи не правда ж, батьку, — створіння, як сама невинність! І це ж цілком по людському кохати цю дівчину?
Президент. Скажи так: це злочин її не кохати.
Фердінанд. Нечувана річ! Неймовірна! А ви ж бачите в середині сердець. Ви ж дивилися ще на неї очима ненависті. Лицемірство нечуване. Ця Міллер, батьку…
Президент. Гідна того, щоб бути моєю дочкою. Я числю її чесноту за предків і її красу за гроші. Мої принципи піддаються твоїй любові — нехай вона буде твоя.
Фердінанд (кинувся геть із кімнати). Цього ще не вистачало! Прощавайте, батьку! (Вибіг).
Президент (за ним услід). Зоставайся. Стривай. Куди ти летиш? (Пішов).
Леді. Отже, ти її бачила? Вона прийде?
Софі. В цій хвилині. Вона була в хатній сукні і хотіла тільки за одну хвилину перевдягтися.
Леді. Не кажи мені нічого про неї — тихо! Як злочинниця, я боюсь побачити щасливу, яка має такі жахливо однакові почуття з моїм серцем. А як вона поводилася при запрошенні?
Софі. Вона, здавалося, була збентежилась, замислилась, подивилася на мене великими очима і мовчала. Я вже приготувалася слухати відмовні її витівки, коли вона з поглядом, який мене просто
83
