походження? Я не буду критикувати цю підозрілу милість. Я хочу тільки сказати, з якої речі, ви, міледі, вважаєте мене за дуру, яка стидається свого походження? Що дає вам право на претензію творити моє щастя, яке я, може, не хочу брати з ваших рук? Я розірвала своє право на радощі світу. Я простила долі її поспішність — чому ви знов мені про неї нагадуєте? Як це виходить, леді, що Ваше славетне щастя так часто благає в мізерії заздрощів і обожнення? Невже вашому блаженству так потрібний до пари одчай? О, краще вже хай я буду сліпа, щоб легше мені примиритись з моєю варварською долею. Адже комашка почуває себе так блаженно в своїй краплі води, ніби це є царство небесне, аж поки їй не розкажуть про океан, де плавають кораблі й кити. Але ви хочете зробити мене щасливою? (По паузі, раптом підходить до леді й приголомшує її запитанням). Чи ви самі щасливі, міледі? (Та швидко й стурбовано відходить. Луіза йде слідом і тримає їй руку перед грудьми). Чи оце серце теж усміхається так, як належить щасливому вашому станові? І коли б ми зараз помінялися — серце на серце і доля на долю — і коли б я по дитячому невинно — і коли 6 я по совісті, — коли б вас спитала, як свою матір, чи порадили б ви мені мінятися?
Леді (сильно зворушена кидається на софу). Нечувано! Незрозуміло! Ні, дівчино, ні. Цю велич не ти принесла з собою в світ! Не бреши мені. Я чую в цих словах іншого вчителя.
Луіза (дивлячись у вічі тонко й гостро). Мене дивує, міледі, що ви тільки зараз згадали про цього вчителя, а вже раніш знайшли для мене роботу.
Леді (схопилася). Не можна витримати! Так, бо я все одно не можу від тебе утекти. Я знаю його — знаю все, знаю більше, ніж я хочу знати. (Раптом замовкла, потім з гнівом, що здіймається, як буря). Але насмілься тільки, нещасна, насмілься тільки його кохати або мати його кохання. Що я кажу? Не смій тільки про нього думати, чи бути йому на думці — я могуча, нещасна ти, я страшна! Як бог живий, ти пропала!
88
