Луіза (стійко). Так, міледі, я пропала, якщо його присилуєте вас кохати.
Леді. Я розумію тебе, але він не буде мене кохати. Я переможу цю ганебну пристрасть, я придушу своє серце й розтрощу твоє. Я кину між вас скелі й провалля, як фурія[1], я пронесуся в вашому небі, моє ім'я розганятиме ваші поцілунки, як привид лякає злочинців; твоя молода, цвітуща постать охляне, зав'яне, як мумія, в його обіймах. Я не можу бути з ним щасливою, але й ти не будеш! Знай це, нещасна. Поруйнувати блаженство — теж є блаженство!
Луіза. Блаженство, якого вас уже позбавлено, міледі! Не ганьбіть ваше нещасне серце. Ви не здатні зробити те, чим ви зараз мені загрожуєте. Ви не здатні мучити створіння, яке вам нічого не зробило, крім того, що почувало те саме, що й ви, але я люблю вас за це хвилювання, міледі.
Леді (що вже стямилась). Де я? Де я була? Що я виказала? Перед ким я виказала це? О, Луізо, велика, шляхетна, чиста душе! Прости божевільну, — я не торкну ні волосинки на тобі, дитино. Бажай! Вимагай! Я носитиму тебе на руках, буду твоєю подругою, твоєю сестрою. Ти бідна — дивись (знявши кілька діамантів) я продам цю оздобу, свій гардероб, коней і карети, твоє хай буде все — тільки одмовся від нього.
Луіза (відступила відчужено). Чи ви знущаєтесь з мого одчаю, чи ви справді не брали участі в тій варварській справі? О! Я ще могла 6 фігурувати за героіню і зробити з тієї своєї непритомності заслугу! (Стоїть один час замислившись, підходить ближче до леді, бере її за руки і дивиться на неї виразно й невідступно). Візьміть його, міледі! З доброї волі я вам відступаю чоловіка, якого пекельними гаками одірвали від мого скривавленого серця. Може ви й самі цього не знаєте, міледі, але ви поруйнували рай двох коханців, ви розірвали два серця, які зв'язала природа, ви розтрощили людину, так само створену для радості, як і
89
- ↑ У грецьких казках духи помсти.
