Міллер. І тут її нема! Нема й тут. Через усі завулки я перейшов, був у всіх знайомих, питався коло всіх воріт і ніде не бачили моєї дитини. (Помовчав). Терпіння, бідний нещасний батьку. Почекай до раня. Може, твою одиначку принесе водою до берега. Боже! Боже! Якщо я занадто обожнював свою дочку, — тяжка мені кара. Небесний отче, тяжка. Я не хочу жалітися, небесний отче, але — тяжка! (Кидається засмучений у крісло).
Луіза (говорить з кутка). Ти робиш правильно, бідний старий чоловіче. Вчися втрачати завчасу.
Міллер (схопився). Ти тут, дитино моя? Ти тут? Але чому така самітна і в темноті?
Луіза. Я не така вже самітна в темноті. Коли робиться зовсім чорно навколо мене, до мене приходять найкращі гості.
Міллер. Боронь тебе боже! Тільки гробак совісті мріє разом з совою. Гріхи й злі духи бояться світла.
94
