Цю сторінку схвалено
Ця сумирність — то гнів! Ця посмішка — то одчай… Правда ж, Амалія? Це був день його народження, коли ти малювала його у ясминовій альтанці? О, дочко моя, я так радів з вашої любові.
Амалія (все ще дивлячись на портрет).
Ні, ні, це не він, клянусь богом — це не Карл. Отут (показуючи на лоб і на серце), тут він зовсім інакший, ця тьмяна фарба не може віддати те полум'я, що сяяло в його очах. Візьміть це. Це не годиться. Я не зуміла його змалювати.
Ст. Моор.
Цей любий, теплий погляд… Коли б він став перед моїм ліжком, я ожив би від смерті. Я не міг би, не міг би вмерти.
Амалія.
Так, ви не могли б умерти. Це був би такий стрибок, як коли перестрибує прекрасна думка до ще прекраснішої… Цей погляд як промінь переніс би вас через могилу. Цей погляд поніс би вас понад зорі!
119
