Карла Моора, що викликав симпатії глядача, а й самою побудовою п'єси, що відповідала загальній ідеї протесту проти абсолютизму.
Є багато розвідок про літературні впливи, яких зазнав Шіллер, працюючи над цією п'єсою, про джерела, ним використані. П'єса нагадує і „Близнят“ — трагедію „штюрмера“ Клінгера, і „Юлію Тарентську“ „штюрмера“ Ляйзевіца, де трактується боротьба ідей в образах братів-ворогів.
Сам Шіллер говорив, що, працюючи над „Розбійниками“, він використовував і біографії великих людей античності, писані Плутархом, і „Дон Кіхота“ Сервантеса, звідки взято постать „чесного розбійника“ Гінарта.
Безумовно вплинуло на сюжет трагедії й оповідання Шубарта „До історії людського серця“ — про двох братів, яке нагадує колізію Франца і Карла, як колізію протилежностей.
Але все це — деталі. Творчий же геній Шіллера ці деталі вклав у створене ним художнє ціле, і цьому цілому поет надав своїх, йому властивих рис.
Як Карл Моор заперечував абсолютистське суспільство з його людиною — Францом, так увесь твір заперечував мистецтво, характерне для аристократичних кіл цього суспільства — класицизм у тому його вигляді, який відбивався в поетиці Буало і в практиці французьких трагіків XVII ст.
Один з перших теоретиків і практиків буржуазного мистецтва в Німеччині — Лессінг у своїх критичних творах часто засуджував творчий метод французького класицизму, але почасти зберігав ті його елементи, які були безпосередньо запозичені з поетики античної
