Тут коло Ґориції, зокрема на тім малесенькім відтинку, не можна було ані роздумувати ані розважувати. Тут зараз летіла ворожа ручна ґраната і в кусники розривала тих мислителів з лятрини. Вояк приготовляв свою ґардеробу ще в каверні. Він вискакував одним сусом, в млі ока полагоджував, що треба і знов одним сусом був в каверні, де приводив до порядку ґардеробу. Ціла виправа не тревала довше пяти секунд. Коли міжтим навіть впала яка ворожа ручна ґраната, то мала вона замало часу, аби могла вибухнути. Вояк був вже давно в каверні, як роздавався здоровий гук. Це ворожа ручна ґраната експльодувала на лятрині і розприскувала на всі сторони це, що там ще було.
Саме прийшов під Ґорицію з російського фронту полк загального ополчення. Поручник Борович мав те щастя, що його компанія мала заняти якраз цей дуже небезпечний відтинок.
Вже на чотири дні перед тим, як сотня мала війти в заколи, вечером, коли вже стемнілося, пішов Борович оглянути приділений йому відтинок. Він перебув цілу ніч в закопах; перейшов цілий відтинок з тими невідступними скоками, сусами, підбіганням, причаюванням, схилюванням, перескакуванням і иншими руханковими вправами, що були так добре знані воякам на італійськім фронті, воякам, що стояли в закопах, майже до щенту розбитих ворожою артилєрією і ще не направлених. Над ранком вернув він до своєї сотні, що стояла ще в дивізійній резерві. Вечером пішов знов до закопів, але цим разом вже з командантами своїх чет, яким мав показати місця для їх чет і взагалі зорієнтувати у відносинах. Знов повторилися ті самі руханкові вправи, при яких неодин старшина подер на собі вбрання і засвітив голим тілом. Третього вечора четарі повели роєвих, аби їх поучити. Щойно четвертої ночі вечером рушила сотня до свого відтинку, де мала перестояти повних чотири тижні. На тім фронті дуже рідко стояли частини в позиції через так довгий час.
Доступ на позиції на фронті над Сочею був навіть для власного війська дуже важкий. Італійці зав-
