Перейти до вмісту

Сторінка:Шухевич С. Гіркий то сміх (1930).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— То страшне — сказав Бородієвич.

— Говорять про зраду — докинув хтось.

— Богато може такий старовина або молоденький студент, або селянин знати з військових справ, аби міг зраджувати — говорив Горак.

— Щось в тім є. Комусь цього треба — зауважив Бородієвич.

— Але кому?

— Певно ґенералам. Як піде зле, тоді матимуть на кого складати вину. Скажуть, що населення Східної Галичини все зраджувало ворогові і через це війна не могла добре піти.

— Може воно і так — сказав Грабовський.

Всі повставали, щоби піти до дому, бо в воєннім часі ресторани зачинювали вчасніше, як за мирних часів. А і без перепусток не вільно було ходити ніччю по вулицях міста.

За все грозила тяжка кара.