Похідна сотня Боровича і ще одна похідна сотня дістали наказ вирушити в поле. Обі частини відставлено залізницено на Колюшки до Опочна. Дальше мали вони йти піхотою, аж доки не доженуть власної боєвої лінії, що без перестанку посувалася вперед. В Опочнім видано сотням на дорогу ще харчі і півкурінь під командою Боровича рушив на захід.
Дивненький був це похід. Півкурінь був зложений з людей, що в карпатських боях належали до „гурра-сотень“. Це були вояки, що мали тоді Б-клясу. Їх висилано в Карпати до ріжних прифронтових робіт. Носили на позиіцію муніцію, кілля, кільчастий дріт тощо. Направляли дороги. Коли на верхах власні фронтові частини ішли до наступу, „гурра-частини“ стояли в долині поза склонами гори і на ціле горло кричали „гурра“. Це мало задурити противника, що власні формації дуже сильні і його налякати. Але не так легко давався противник наполохати. Від цеї штудерної боєвої акції названо такі сотні „гурра-сотнями“.
Людського матеріялу було під цю пору в австро-угорській державі щораз то менше. Контрольні комісії зложені зі старих емеритованих штабових старшин, або і ґенералів, їздили по формаціях, зложених з Б і Ц-кляси. Вони робили провірку вояків, вишкробували, що далося, признавали вояків спосібними до фронтової службы і висилали до кадрів, аби з найблищими похідними частинами ішли в поле. Велику частину з тих стариків, авансованих на боєвиків, лікарі в кадрі і в комісіях знову признавали неспосібними до фронтової служби, знову давали їм літеру Б
