героя, який усвідомив свою провину. Марія порушувала моральні закони, але очистилась від злочинів і стала „ідеальною особою“.
І тут, так само, практичне виконання зламало й перевищило теоретичний задум.
Шіллер показав нам реалістичну картину страждань полоненої і нещадно викрив Єлізавету і її оточення.
І ця картина, хоч і відступає в деталях від документальної точності, але багато в чому і історично (а не тільки поетично) правдива.
Буржуазні ліберали часто закидають Шіллерові, що він протиставив „прогресивній“ протестантській королеві Єлізаветі католичку і реакціонерку Марію — до того ж людину сумнівної моральності. Ми не зацікавлені ні в обороні розпусної, „королеви-дівчини“ Єлізавети, ні в захисті протестантської релігії кінця шістнадцятого століття. Під той час, за висловом Маркса, „протестантизм став релігією буржуа і розкрадачів церковного майна“. („Архив Маркса и Энгельса“, т. VII, стор. 374).
Варто нагадати деякі з марксових характеристик тих історичних осіб, що стали персонажами трагедії Шіллера. Ось, що, між іншим, пише Маркс про Єлізавету.
„Вона була протестанткою за царювання Едуарда VI, католичкою — за царювання Марії[1]; коли Марія лежала на смертному ложі, Єлізавета на запитання, чи католичка вона, „почала просити бога, щоб земля розверглась і поглинула її, коли вона не правовірна римська католичка“, таку саме заяву вона зробила герцогові Феріа, посланцеві Філіппа II; під час свого коронування вона заприсяглася, що твердо вірить в істину католицької релігії.
- ↑ Маркс говорить тут не про Марію Стюарт, а про Марію Католицьку (Марія І Тюдор, яку назвали „Кривавою“ за численні страти, якими супроводився її вступ на престол), що була королевою Англії з 1553 до 1558 року.
