„Поезія, — каже Фріче, — спочатку була нічим иншим, як засобом полегшити й організувати працю, на якому тримався й тримається громадський колектив“. Якщо за первісних часів соціяльна функція мистецтва визначалася боротьбою роду чи племени за своє існування, то в класовому суспільстві мистецтво завжди було засобом для зверхніх клас закріпити своє панування. У різні часи мистецтво обслуговувало то землевласників-вояків, лицарів, то монархів, то великих купців і фабрикантів. Мистецтво пролетаріяту, для якого в буржуазному суспільстві сприятливих умов для значного розвитку немає, проте служить інтересам праці. А в пролетарській державі, звісно, пролетаріят намагається опанувати мистецтво, щоб закріпити своє зверхнє становище. Отже мистецтво завжди утилітарне, бо завжди воно виконує утилітарну ролю.
Хоч останніми часами не ведеться дискусій безпосередньо на цю тему, ця проблема не втратила ще своєї гостроти. До неї не раз іще вертатимуться. Та й тепер в полеміці, яка ведеться навколо инших питань, раз-у-раз криється в захованій формі різне трактування питання форми й змісту, а серед не-