на Україні, до числа яких належить і Василь Елланський (Еллан).
Нас цього разу саме цікавить мистецький світогляд Елланського, як він виявляється в його поезії і в теоретичних статтях, присвячених проблемам мистецтва.
Елланський, насамперед, увесь просякнутий бадьорістю й готовістю до самопожертви — отими найбільше властивими рисами пролетаріяту, і це позначається на всій його творчості. Ці-ж риси не покидали все життя його. На Україні ллється кров, міста сковані голодом і холодом, на селах один на одного йде, а в Еллана, який власного життя не цінить, над головою якого літають кулі, який знає, яких жертв вимагає революція, що „тільки смертю переможеш смерть“, — весна на душі.
„Гуркоче грім: весняний день,
День перший юно-сонця травня.
3 бурун, з узлісь — бурун пісень
Розливна кров збудилась давня
Криваві квіти прапори
Червоно-бунтовливе море.
А угорі —
Червоні зорі.
Зорі!
Елланський — великий колективіст. Людина для колективу. Пролетаріят — класа колективістична, він, як ніяка инша класа, жертвував завжди тисячами й
