він свої інтимні відчуття цілком підкорює вимогам реальної та суворої дійсности.
Пролетаріят — носитель вселюдських ідей, на запитання, що таке пролетарська творчість, яке ставить сам собі в 1919 році Елланський, він відповідає: „Пролетарська творчість — синонім Загально-Людської бо доля визволення Людства і його творчого розвитку нерозривно звязана з перемогою пролетаріяту“.
Що пролетаріят об'єктивно творить ідеали вселюдськости, — це вірно, але Елланський у цьому питанні займає помилкову позицію, нехтуючи переходовий період творчости пролетаріяту, в який мусить створитися ще мистецтво класи гегемона-диктатора — мистецтво пролетарське. Це був 1919 рік, коли скрізь по всьому світі палало полум'я революції, коли здавалося, що Жовтнева Революція негайно перекинеться на всю земну кулю. I через те з уяви Елланського, звісно, цілком помилково, зникає переходовий період творчости пролетаріяту, на якому позначаються всі риси класи, — класи, що здійснює диктатуру, отже, що створює не загальнолюдську культуру, а пролетарську, хоч об'єктивно і пролетарська культура несе в собі ідеали Вселюдськости. Тимчасом, за Елланським, як він мислив в 1919 році, „пролетаріят не утворює свого, окремого від загально-людського мистецтва, своєї культури, він тільки знищує перепони до їх розвитку,
