з лівого боку 3борова, біля лівого рукава ріки Стрипи, пів милі від Поляків і короля, які стояли на правому боці річки й не прочували небезпеки. Хмельницький перевів частину Татар і козаків на правий бік річки, а частину лишив на лівому, плянуючи напасти на Ляхів з двох сторін, як тільки вони стануть переходити міст. Упорядкувавши своє військо до бою, він візвав козаків завзято битися, щоби звільнитися „з фараонської лядської кормиги“, але остеріг, не вбивати короля, „помазанника божого“.
Поляки тимчасом в неділю вранці 15. серпня почали переправу через річку. Переправа відбувалася по двох мостах: один був від сторони Озірної і туди йшов король, а другий від сторони Львова. Мости були вузенькі, переправа йшла дуже пиняво, тому король, хотячи запобігти нечайному нападови, вислав наперед два відділи по 1000 людей. Переправу утруднював ще зливний дощ і мряка, що закрила все навколо ще з попереднього дня.
Хмельницький з козаками бачив усю переправу, бачив і те, як ті пани, що ще не переправилися, спокійно засіли собі до обіду і не спішилися на поміч стежі, яку в прах розбили Татари. Встали аж тоді, коли з усіх боків з голосним криком впали на них Татари й козаки і почали страшну різанину. Кіннота втікла, піхота падала як трава, бо не була приготовлена до бою. Погинуло багато визначних панів; вигинула й бідна львівська і перемиська православна шляхта, що тільки поневолі мусіла йти в польський похід. Число убитих панів, опріч слуг, доходило до 5.000. Подібним робом знищено і другу частину Поляків, що були ще по правому боці річки і не вспіли переправитися.
Тимчасом король уставив вже на лівім боці військо до бою, сам рушив вперед, щоби додати війську відваги. Почалася завзята битва. Але в польськім війську не було вже доброго духа. До вечера Українці окружили з усіх сторін Поляків, які зі страхом збилися в купку й ждали приходу дня. Гордий ворог був у руках Українців.
Тої ночі король за порадою канцлєра Оссоліньского вислав до хана дуже ввічливий лист, прохаючи його на імя колишньої дружби хана з помершим Володиславом IV, покинути Хмельницького й подати Полякам вируку. Цей лист до хана вислано Татарином, полоненим під Золочевом. Рівночасно з тим вислав король лист і до Хмельницького, — переслав його через якогось православного священика. В тому листі король просив Хмельницького заперестати війну й при-
