Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/123

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Юрій Отрошенко

“Прощай!” — говорить цвіт мені
(С. Єсенін)

“Прощай!” — говорить цвіт мені
Пелю́стками слова пророчі:
“Твої вже не побачать очі
Любові в рідній стороні!”

Ну що ж, кохана, не журись,
Я бачив сонце й землю бачив
І, певен, строк оцей колись,
Хтось кожному предрік, призначив.

І з того, що мені болить,
Що усвідомив, добрі люде,
Я стверджую — за кожну мить,
Що все́ ще, неодмі́нно, буде.

Не все одно: хтось прийде знов,
Журба — нікого не здолає,
Тобі, кохана, про любов
Нови́й коха́ний — заспіває.

І, може, в тиші самоти
Чи знов, як хтось тебе пригорне,
Іще колись згадаєш ти
Моє цвітіння неповторне.


Ти зізналась, що Сааді
(С. Єсенін)

Ти зізналась, що Сааді
В груди тільки цілував.
Це не стане на заваді,
Я навчуся межи справ!

“У Корані, — ти сказала, —
Йде про помсту ворогам”.
Це стосується загала,
Я ж молюсь — своїм богам!

99