Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/181

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Юрій Отрошенко

П'єси і переклади співаної поезії

Я сміюсь над ревнивцем шаленним
І над дурнем, що в нетрі попався!
Якщо ж сам я - до красуні подався,
То сам - Аргус - не врятує її
Так, сам Аргус,
так, сам Аргус,
Не врятує її!

Застільна

(з опери “Травіата”(“Дама з камеліями”), музика Д. Верді, перекладач мав на думці “Автопортрет із Саскією ” Рембрандта)

Хто любить - хай візьме кохану в обійми
І високо келих підійме!
Веселощі миті прийшли, тож, радіймо,
За любощі пиймо до дна!

Любов - і гріх, і все святе,
Не знає серце волі,
Зів’яла квітка в полі
Ізнов не розцвіте!..

Це - так, у цій пісні є істини зерня,
Минуле ніхто не поверне.
Тож, знаймо, що все на цім світі мізерне,
Нам важить лиш радість одна!

Любов - і гріх, і все святе,
Не знає серце волі,
Зів’яла квітка в полі
Ізнов не розцвіте!

Ловімо ж, ловімо всі радощі долі,
Як Бог дає згоду на те!

157

157