Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/282

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Юрій Отрошенко

П'єси і переклади співаної поезії

П 'сси і переклади співаної поезії

Що зі мною сталось, що - робити маю:
Поночі жорстку подушку - ніжно обнімаю!
Лийся, пісне-дзвін, лети - трелями журливими,
Мариться вночі - любов - стисками, пестлйвими...
За вікном - гармоніка, місяць - світить-міниться...
Тільки, певен, - мила вже - повік не зустрінеться!
Гей, любов-калйнонько, вйшня-кров, загравонько,
И ти, стара гітаронько, вільна пісня, славонько!
Пийте - всі!.. Співайте - всі!.. - Поки юні - влучите!..
Все одно: й бузок - помре, та й ви - надокучите!
Сам - відцвів... - Чй ж - вславився?!
Дні - в пісні порйнули!..
В юності - подобався, а затйм... - всі-кйнули!
Ось з чого - соловонька розважа дібровоньку,
Все - співає... - журиться - за мою головоньку!
Мала бути - ніжною, зросла - ножовою,
А оце - похнюпилась, мниться - неживою...

(Останні чотири рядки Г. Свіридов не використав)

Степ, гайочки-старожили

(музика Г. Свіридова, вірш С. Єсеніна)

Степ, гайочки-старожили,
Світ зірок в усі кінці.
От і знов - заголосили
Голосйсті бубонці.
Гой ви, сани, - санченята,
На морозі дзвін осйк.
Ми - з сільськйх, - і батько й мати,
Ну, і я - селюк, - мужик.
Наплювать мені - на славу,
Я поетом бути - звйк.
Та, місцевість - цю, - миршаву,
Я не бачив - цілий вік.

250

250