Цю сторінку схвалено
Легенда
(музика П. Чайковського, вірш О. Плещєєва)
Був у Христа чудо́вий са́д,
Зросло́ багато в нім троя́нд.
Щодня́ Христос їх поливав,
Аби вінка́ собі сплести.
Коли ж троянди розцвіли
Євре́йські діти в сад зайшли,
По квітці кожен ізірва́в,
І са́д спусто́шено було́.
“Як ти зів'єш собі вінка?
У тебе вже нема троянд!”
“Забули ви, що колючки́
Усі, — залишились мені!..”
І із гілок, із колючок
Вони йому сплели́ вінка́,
І краплі крові, наче цві́т,
Чоло прикрасили Його́.
Мій друже, ні слова…
(музика П. Чайковського, вірш О. Плещєєва (за Гартманом))
Благаю: ні слова!.. В мовчанні —
Душа — як трава при могилі.
Під вітру — невтішні зітха́ння —
Шику́ються ве́рби похи́лі.
І мовчки, схилившись,
читають,
Як я — в твоїм серці читаю:
Були ж бо дні —
світлого Раю,
Не стало —
ні Раю, ні Неба!
Благаю: ні слова!..
Не треба!
