Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/41

Юрій Отрошенко (До царя Петра) .. .Хоча козацька сила — непокірна, В Батурині є в нас людина вірна: Таємно поночі — відчинить браму!.. Цар Петро Затям: зрадлйвців у полон — не брать! Багнет і куля — і в загальну яму!.. Мерщій — лаштуй військову нашу рать! Хай будуть певні, є в них — ціль зваблива: Жінки, майно солдатська ця пожива! В ім'я Отця Небесного і Сина!.. Хохлацька маса, заздра і лінйва, Хай закарбує: без Росії неможлива їх Україна!.. Сцена 9 (Відлуння битви. На обрії палахкотять відблиски пожеж. Серед поодиноких біженців у простому селянському вбранні жінка з немовлям, схожа на Мдтрю. Змарніла, знесилена. Опускається на землю. Повз неї продовжують рухатись втікачі.) Мотря Не можу йти… Горю, мов у вогні!.. Геть сили лихоманка підкосила. Минають люди, змучені, страшні: Ідуть і йдуть! Мені ж іти несила!.. Коли отямилась, серед мерців Лежала, зачаївшись, щоб не вбили Ті вовкулаки, нелюди, кати, Що втратили людську подобу!.. Довго Батурин серед ночі догорав!.. Козак, настромлений, конав на палі, А решта вже відмучились. З пітьми

Довкола не вщухали ґвалт і стогін,