Дістав шифкарту, сів на пароплав „Св. Форд-Детройтський“ і поплив до Нью-Йорку… Коли замаячив берег із статуєю свободи, Колюмб, як і 400 років тому, радісно закричав:
— Земля, земля!..
За що й дістав стусана в бік від якогось виснаженого італійця-еміґранта, що їхав на заробітки до Чікаґо.
— Чого, чоловіче, зрадів? — знизав плечима італієць. — Стривай лишень, сам побачиш, що за „земля“. Бодай тому повилазило, хто перший її побачив!..
І почали в Колюмба прилюдно вилізати очі. Перелякався бідний італієць, бо він не знав, що це саме й є Колюмб. Дістав він в аптеці на пароплаві ґуміарабіку й з великими труднощами вклеїв назад очі сміливому ґенуезцеві.
Коли ошвартувалися коло острівця Еліс-Айленд біля Нью-Йорку, приїхали на пароплав урядовці.
— Хто такий?
— Колюмб, Христофорус.
— Гм… Добре. Спеціяльність?
— Відкриваю Америки.
— Брешеш. Америку ніхто не відкривав. Навпаки, наші відкрили Европу. Там навіть наші колонії є: Франція, Німеччина… Багаж є?
— Є. Ось.
— Це що таке?
— Звісно. Фізику вчили, — самі знаєте! Колюмбове яйце.
