— Що? Фізика? Хемія?.. Бомби! А, розумію. Три дні тому знайдено коло Білого Дому бомбу. Хтось підкинув… Так от що ви за птиця!
І звернувся урядовець до свого помічника.
— Записуйте: аґент Москви… і при ньому бомба… Учасник замаху на Білий Дім і на особу президента. Знайдено яйце з динамітом!
— Дозвольте, — кричить бідний Колюмб. — Я щойно приїхав. Я не з Москви! Читайте-но енциклопедію Брокґавза-Ефрона. Сам я з Ґенуї, батько мій ткач-сукнар, до 20 років я теж був ткачем, а коли розбагатів…
— Ткач? Тим більше. Пролетар, значить.
І Христофор Колюмб з пароплаву потрапив до в'язниці.
Там Колюмб гірко заплакав і вперше зрозумів свою історичну помилку…
Суд відбувся за два роки і був цілком об'єктивний.
Головний суддя штату, містер Сукінсон відкашлявся і почав:
— Містере Колюмбе, коли два роки й три дні тому ви підкладали бомбу під Білий Дім, ви це робили в контакті виключно з Москвою, чи також з американською комуністичною партією? Наш суд, — справедливий суд, а тому дає вам цілковиту можливість покаятися, чого не можна сказати щодо неґрів. Каятися перед стратою — це привілея
