тільки білих злочинців перед американським судом. Іншим заборонено.
І Колюмб покаявся. Бо він два роки сидів у в'язниці, взнав багато дечого з американського життя, тому каявся дуже щиро:
— В мене є багато злочинів, містере Сукінсоне. А найголовніший з них — це те, що року 1491-го я, мешкаючи в Еспанії, звернувся до Ізабелли Кастільської й Фердінанда Араґонського з проханням дати мені каравели та гроші і пустити мене в океан шукати нових земель. І коли на кораблі спалахнув бунт, я не повернув назад, а плив далі… Це мій другий злочин!
— Гм… Значить, вас треба зрозуміти так, що ви відкривали Америку для того, щоб виконати свій злочинний намір і кинути бомбу в Білий Дім?
Колюмб мовчав.
А на нього дивився із стінки портрет Джона-Пірпонта Морґана і немов казав:
— Що, відкрив?
Другого дня офіціоз „Бий-у-Мордяку“ писав:
— Нашим шановним читачам цікаво буде знати, що відомого агента Москви, містера Колюмба, який насмілився ступити ногою на територію П. А. С. Ш., вчора суд штату засудив на страту на електричнім кріслі. На суді остаточно виявилася картина замаху на Білий Дім і на особу президента. Правда, полісмен Боб Кекс, що перший знайшов бомбу, стверджував, немов це був дамський ридикюль і його загубила коло Білого Дому
