шофер спинив автомобіль, пропускаючи повз себе караван скудовчених верблюдів та сіророжевих мулів, що йшов з Керманшаку з вантажем шерсти.
Зібар-ханум притулила обличчя до скляних дверцят і байдуже, не думаючи ні про що, дивилась на флегматичне колихання верблюжих горбів, прислухаючись до хаосу дзвінків та дзвіночків каравану, і зовсім розкрила чадру, поправляючи перед невеличким дзеркальцем свою вифарбовану зачіску.
Два мулли стояли напроти, біля торговця порохом і шалями і репетували на всю вулицю, показуючи худими пальцями на лімузин і на голе обличчя персіянки, що поправляла зачіску майже на очах у всіх.
Вони кричали й загрозливо махали кулаками, і біля них почали скупчуватися купці та амбали.
Зібар-ханум нашвидко спустила завісочку на дверцятах, відсунулася вглиб м'яких подушок авта, закрилася чадрою і наказала шоферові їхати, не чекаючи доки пройде караван.
Автомобіль врізався між двома верблюдами, проскочив і зник.
Два мулли кричали з червоними обличчями, — і юрба навколо них росла.
В п'ятницю Зібар-ханум поїхала на відправу до великої священної мечеті, що за 4 кілометри від Хамадану.
