карбованці штука. Дорогенькі, але самі знаєте, що може зробити старий революціонер для свого партквитка? Вийняв півтора карбованці готівкою, узяв футлярчик, — сам він шкіряний, а на ньому золотими літерами витиснено „ВКП(б)“ Недорого і корисно. Поклав я туди свій партквиток, увечері гостям показую. Бо завжди оце зберуться до мене гості, протопоп Калістрат з дружиною, Костянтин Костянтинович Кнопка-Розтудаєв (колись був за мирового суддю, а нині просто добрий чоловік) і почнуть:
— Борисе Миколаєвичу, а покажіть но нам вашу контрамарочку (це вони контрамарочкою квиток зовуть), — і ну його розглядати з усіх боків. А мировий суддя зідхає, бо в нього окрім поганенької ТСО-авіяхемівської, нічого за душею немає.
Того самого вечора, коли я купив свій футлярчик, я їм почав показувати, як завжди, свій партквиток та ще в новому футлярчику з золотими літерами. А в нашого протопопа руки, як люшні, — чистий коновал. Тільки взяв він, доторкнувся, а футлярчик одразу ж, — лихо моє! — і розлізся.
Мировий каже, — клей поганий. Попадя, — шкіра погана. А я на протопопови руки дивлюся злими очима.
— З вашими, — кажу, — руками, ваша превелебносте, тумби, вибачте, виривати, а не тендитні футлярчики тримати!
