— Як найняли, татечку, мені лепетитора, — пищить Оля, — то й навчилася.
— Атож, Олю, на покажи, чи ліквідатор твій батько, чи ж просто хамелеон.
І виймаю я книжечку — оксамитова книжечка з золотим краєм.
— На, — кажу, — Олю, читай, — і нігтем відзначаю, звідки читати.
Оля моя єдиним духом почала:
— І прий-шов Хрис-тос у… Землю Га-да-рин-ськую і… По-ба-чив сви-ней…
— Це про те, — з'ясовую миролюбно я, — як Христос свиней на нечисту силу перетворив. Пам'ятаєте, на землі Гадаринській… Ну, хіба ж не зліквідував неписьменність?.
Бачу, дивляться на мене, наче на йолопа якого, але нічого.
— А тепер, Ваню, — звертаюсь я до другої своєї дитини, що вже аритметику вчить, — підходь ти, Ваню, ось дядя не вірить мені. Скажи дяді, скільки п'ять на шість?
Ваня скосив очі в стелю і баском:
— Тлидцять.
Але потім подумав і поправив себе:
— Тлидцять тли…
— Ось що, добродію Собакін, — кажуть мені, нарешті — ви хоч і добрий ліквідатор і в усіх своїх трьох дітей чесно зліквідували неписьменність, але… штраф платитимете, як одну копієчку…
