— Тобто, як то штраф! — зарепетував я. Як це так — штраф! Що я у вас, на долівку плюнув, чи до трамваю переднім ґанком сів? Вибачте, в мене власного будинку вже давно немає, щоб штрафами розкидатися!
Не послухали мене, — попросили, щоб не заважав працювати.
Взяв я своїх трьох дітей і кажу:
— Ходім, діти, тут не розуміють справжніх ліквідаторів. Тут, дітоньки, бюрократи-скорпіони сидять…
Забрав я дітей і пішов звідти.
Тепер іду до прокурора скаржитись.
— Товаришу, прокуроре, — скажу я, — ліквідатор я чи ні, скажіть мені? Було в мене вдома аж троє неписьменних? Навчив. Добровільно чи примусово? Добровільно. Репетиторів наймав? Наймав. Без участи держави власними коштами!.. Завіщо ж, тов. прокуроре, штраф?
Ось побачимо, що прокурор скаже.
Не може того бути в радянський державі, щоб невідомо за що чесні ліквідатори штрафи платили.
Не повірю.
