Радист сидів при апараті і вистукував чергову порцію телеграм для газет. І зовсім непомітно серед інших проскочила й така коротенька радіограма з Київа.
— Фабрика „Фізико-Хемік“ випустила першу тисячу радянських годинників з будилом.
Радист передав — і одразу ж забув про це.
І пішла маленька радіо-грама етером.
Одні газети вмістили. Інші — ні.
Одні читачі читали. Інші — ні.
Проскочила — і загасла радіо-грама, як ото вночі іскра з димаря на паротязі, що мчить шалено: вискочить, підкинута піддувалом, закрутиться і щезне десь уночі…
І ніхто не знав, що ця радіо-грама мала відгук. І ніхто про це ніколи не дізнався б, коли б до адміністрації фабрики „Фізико-Хемік“ не надійшла одного разу резолюція від… сільських півнів.
Таки так!
Від звичайних сільських півнів отих, що горлають на світанку, пускаючи своє довге „ку-ку-
