За що? За те що уже тоді поклав був такі заслуги великі. За се, що до сьвітла він кликав, “ratio vincit” написав на свому прапорі і склав Ганібалеву присягу раз-у-раз нехибно йти “на чесне, праве діло” бо
За його радо в горі вмру
І аж до гробу додержу
Свій прапор ціло. (“Скорбні пісні”)
За се, що із щирого серця міг сказати про себе:
Та над усе ціню я ту
Малую мірку мук і болю,
Котрі приняв я в тім житю
За правду, за добро, за волю.
(“Думки пролєтаря”)
За се, що не вагав ся стати в перекір пануючим напрямам, і ніколи не переставав виступати проти безтямности, тупоумія та заскорузлости не лише серед суспільности, але також і особливо серед тих, що беруть ся проводити та просвічувати її.
За се, що поклав собі обовязок щоб “будучи сином українського мужика, вигодований чорним мужицьким хлібом і працею мозолистих хлопських рук — обовязаний я власною працею всего свого житя вернути ті всі гроші, котрі витратила мужицька рука, щоби я міг знести ся на височину, де сіяє сьвітло, де буяє дух свободи і де горять загально людські ідеали”. І він виповняє совістно свій обовязок чести і совісти супроти свого народа, котрий його викормив і виховав…
Молоде поколінє, яке виросло під впливом його многосторонньої діяльности, одушевля-
