Той, хто хоч більш-менш знайомий з історією зміни й розвитку суспільно-господарських форм і відповідних їм ідеологій. а також і мистецьких, — одразу дав-би на всі ті запитання категорно-негативну відповідь. Але ми пошукаємо такої-ж відповіди безпосередньо в римському мистецтві, точніше в літературі «золотого віку», бо як раз в цій галузі творчої діяльности римського суспільства 1-го віку особливо яскраво й характерно відбито і зформульовано основні тенденції даної епохи. Про инші форми творчости — малярство, скульптуру, то-що говорити не доводиться, остільки вони кволі й епігоничні. Шпенглер, напр , категорично стверджує: «римляне — не имели искусства» (Цитую за Фриче: «Очерки по искусству»).
Римська література «золотого віку» перебувала цілий час під величезним впливом грецької. Навіть у найкращих зразках (Віргілій, Горацій. Овідій) наслідування часом доходить до копії. Ідеологічно ця література перейнята монархічним світоглядом. З масами вона не мала нічого спільного, обслуговуючи виключно інтереси пануючої суспільної верстви — земельної аристократії. От, що каже з цього приводу проф. А. І. Малейн:
«… с внешней стороны процветание ее (літератури Я С.) не могло не броситься в глаза, почему этот период ее и называется золотым веком. Но, к сожалению, тогдашняя литература все более и более отдаляется от народных масс и становится достояним лишь высших кругов общества» («Золотой век» римской литературы, ст. 10, «Наука и школа», Пг., 1923 р.).
Кому-кому, а такому знавцеві римської літератури як проф. Малейн, можна повірити, тим паче, що його вже ніяк не можна обвинуватити в «однобокому» марсівському мисленні. Ідеаліст найчистішої води!
Так, от коли література була «достоянием высших
