бік і так милила слїди, по котрих ішли, що в коротцї Михась цїлком не знав в котрій сторонї знаходить ся.
Наконець прийшли до хати, що стояла серед пустих дерев. Була се лїпянка[1] збудована з хворосту, досить велика о високім коминї, з котрого вічно зносив ся дим. Коли ввійшли до сїний, побачив Михась величезну скількість засохлих вужів, змиїв та ящірок, що висїли на кілочках, а по кутах лежали порозкидані людські кости і чашки. Хлопець поблїд як стїна, а єще більше настрашив ся, коли війшли до кімнати, в котрій сидїло кількоро дїтий, що були повязані шнурами, та ланцюхами.
“Скинь дерево на землю! крикнула єму над ухом сива старушка і в тій хвили перемінила ся в страшного страхопуда, з довгими пазурами на пальцях і з рідким покрученим волосєм на голові. Михась пізнав чарівницю. Зі страху ледви держав ся на ногах а тим часом тота потвора чарівниця кричала дальше: “То ти будеш волочив ся по моїм лїсї? Чи знаєш, що хто ввійде до
- ↑ Лїпянка се хата збудована з глини. Будує ся єї в той спосіб, що вбиває ся в землю чотири стовпи і помежи них вкладає ся дошки, до котрих привязує ся тростину і налїпляє ся глиною.
