Від татарського лихолїття оборонило Україну українське козацтво, себто свобідне українське селянство, зорґанїзоване на воєнний лад по обох боках ріки Днїпра, де тепер ґубернїї чернигівська, полтавська, київська та східна часть подільської, а особливо на Запорожу, де тепер ґубернїї катеринославська й херсонська. Воно не підлягало нї Польщі, нї Московщинї, нї Татарві, але правило само собою та боронило України від ворогів.
Українські козаки заслоняли своїми грудьми перед Татарвою не тільки нашу землю, але також Польщу. О сей козацький мур розбила ся неодна татарська орда й хоч нищила Україну, так вже не мала сили дібрати ся до Поляків чи до Москалїв. Неодну татарську орду, котру годї було здержати перед межею наших земель, козацтво розбило тодї, коли вона з добичею і з ясиром (бранцями-невольниками) вертала в Крим. Козацтво тодї відбивало добич і полонений Татарами христіянський народ. Нераз же вдирали ся козаки в Крим і увільняли тисячі полонених Українцїв і загалом христіян. Аж до Царгороду заганяли ся дуже часто наші Запорожцї! Бувало й так, що як годї було велику орду здержати й вона таки вдерла ся глибоко в наш край, то запорозькі козаки собі вдирали ся в Крим і відплачували Татарам огнем і мечем. Коли орда, що руйнувала наш край, довідувала ся про се, вертала чим скорше до Криму, щоб рятувати свої оселї перед Запорожцями.
Через вічну та безперестанну війну з Татарами й Турками наше козацтво росло в щораз більшу силу та стало бороти ся з Польщею за волю України. Одначе Московщину непокоїла сила козаччини й тому Москва через весь час боротьби Хмельницького з Польщею помагала Полякам. Коли Хмельницький боров ся з Польщею та благав православного царя, щоб православному народови України дав поміч, тодї царь переказував Хмельницькому, щоб він покорив ся Полякам. Польському королеви царь дав навіть гроші, щоб Польща могла найняти нїмецьке наємне військо проти Хмельницького й против українських козаків.
Одначе українські козаки таки відорвали Україну від Польщі. Війна з Польщею сильно прорідила козацькі ряди й тому Хмельницький бояв ся, що Польща, котра найняла