собі нїмецькі війська, знову підібє Україну. Хмельницький озирав ся за помічю. Москалї-ж рішили ся піддурити козаків. Козаки тодї ще не знали Москалїв і в 1654 р. згодили ся зробити московського царя зверхником-опікуном над Україною. Згода між нашим козацтвом і московським царем була така, що якби Поляки ішли воювати Україну, то царь має дати своє військо на поміч козакам; зате козаки мали помагати цареви, якби хтось напав на його московський край. Поза тим царь не мав нїяких прав на Українї. Україна мала зоставати такою вільною державою, якою була Москва, та мала мати свого власного гетьмана, свій уряд і своє військо.
Але московський царь не на те згодив ся бути зверхником над Україною, щоб Україну боронити перед Польщею. Його опіка над Україною мала довести поволї до того, щоб московські пани загарбали українську землю, а народ України щоб закріпостити. Таке не могло стати ся так довго, як довго не винищено козацтва. Москва зміркувала, що вона сама не в силї винищити козацтва. Отже московський царь рішив ся вигубити козацтво при помочи Польщі. Тому царь відступив в 1667 р. Полякам половину України й сим спричинив те, що козацтво гинуло не тільки через війну з Москвою і Польщею, але також через війну між собою.
Наші козаки все добивали ся того, щоб вся Україна була при купі. Щоб се стало ся, треба було або відбити правобережну Україну від Польщі або лївобережну від царя, або й зробити одно й друге. Робилось і одно і друге і третє. Одні козаки відбивали Правобереже від Польщі, аби його злучити з Лївобережем під зверхністю царя. Отсї козаки ішли разом з московськими військами або й самі проти тих козаків, що самі або разом з польським військом хотїли відбити від царя Лївобереже, аби його злучити з Правобережем. Ще инші бороли ся і з одними і з другими, а так само і з Польщею і з Москвою, аби злучити всю Україну до купи. В такій війнї, в якій проти себе стояли не тільки козаки й польські чи московські війська, але також козаки проти козаків, гинули наші козаки в братовбійчій боротьбі з собою.
Ся довга війна вигублювала наш селянський народ, що був пнем, з котрого виростали козацькі галузки. Москалї й Поляки провадили війну на свій спосіб: як яке місто або село мусїло впустити до себе Поляків або тих козаків, що воювали против Москви, то гірка була доля народу, коли
