була все „загрожена“ Татарами або Поляками, й присилала своє військо на Україну. Проти своїх ворогів Москва все висилала наших козаків. Се вона робила не лишень тому, щоб за московську справу не проливали крови самі Москалї, а також тому, щоб українське й запорозьке козацтво вигибало та не могло брати в оборону українського народу, як московські салдати будуть народ рабувати, також тому, щоб своїх московських військ не годувати власним московським коштом, тільки коштом українського народу, а вкінцї тому щоб Українцї не могли збунтувати ся против Москви, як московські салдати будуть на Українї стояти. Що Москва не мала чистої совісти й бояла ся бунту Українцїв, доказує отся народня пісня:
Восточний царь Українї не діймає віри,
Посилає Голїцина[1], щоб не було зміни:
„Ой, іди-ж ти, Голїцину, лядською межою,
„А я піду із Москвою слїдом за тобою.
„Станови ся, Голїцину, все на крутих горах,
„А я стану із Москвою по вельможних дворах.
Сьому московському війську, яке царь висилав на Україну, не давав царь нї харчів, нї грошей. Щоб не згинути з голоду, московські салдати рабували наш народ — брали збіже, худобу, конї, але нї за що не платили. Крім того дерли з нас податки, хоч умова, яку царь мав з гетьманом Хмельницьким, не позволяла Москалям стягати з нас податків. Народу не було кому боронити, бо козаки були в далеких походах. Наш народ терпів і, проливаючи сльози, співав:
Москалики, соколики!
Поїли ви наші волики…
А коли вернете здорові,
Поїсте й останнї корови!
Сказано вже, що Москалї забирали козаків з України, щоб вони були як найдальше від рідного краю та щоб не було кому боронити Українцїв, як над ними будуть збиткувати ся московські війська. Як не було війни, на котру можна-б було наших козаків вислати, Москалї забирали їх в московську землю канали копати, багна осушувати і т. ин. Мовковська земля була для українських козаків гірш турецької неволї. Вони там голодували й хорували, так, що мало хто з них вертав до дому. Про такого козака, загнаного в Московщину, народ донинї співає:
- ↑ Князь Ґолїцин був воєводою московського царя.
