Шпонька — (сміється). — Хе, хе, хе! Та ну! То, тоді не я, а вона справді вимерзла… — (Пє) — Кхе! а! мов світ піднявся! — (Одламує собі шматок ковбаси).
Шило — (наливає), — І я радий! — (Пє) — А ну давай лишень і зубам роботу. — (Одшматовує ціле кільце ковбаси) — А то так мене аж жур було обгорнув…
Шпонька — І мені так було смутно!
Шило — А що? Чоловік на одній нозі не ходить, а на двох… — (Наливає).
Шпонька — (бере). — Еге, еге! Оце ти мене серденько, як із труни звів — (випиває і цілує Шила).
Шило — (наливає). — А що, пане Йване, Бог любить Тройцю. — (Пє).
Шпонька — (пє). — А так, так, голубчику — (Наливає знову) — А хата на чотирьох вуглах ставиться.
Шило — На чотирьох, іменно! (Пє).
Шпонька — (пяний). — Спасибі, голубчику… — (Цілує його) — Ти такий добрий, а я… свиня…
Шило. — Нехай воно… цур йому! Знаєш що? Бери й Стрілку собі, нехай вона у тебе…
Шпонька. — Ох, братіку, як же ти без хортів зостанешся? Ох, свиня я, свиня я, свиня…
Шило. — Не вбивайся бо…
Шпонька — (починає плакать).
Шило. — Не надривай себе!
Шпонька — (хлипа). — Сирота я, ні брата, ні матері. Один ти тільки в мене й був, та й того зобидив!
Шило. — Бог з ним, годі.
Шпонька. — і для чого Бог сотворив того зайця?
