щина зовсім не посилала своїх військ проти Української Народньої Республики. Це — мовляв — сам український нарід, українські селяни й робітники, воювали проти Української Народньої Республики і поставили собі совітську владу.
Аби можна було переконати навіть дотеперішних большевицьких прихильників, наводимо тут докази зі самих большевицьких документів, котрі виказують, що проти Української Народньої Республики воювали тільки московські полки.
Антонов, бувший начальний командант большевицької армії проти України, в своїх »Записках« широко розповідає про те, як ще в кінці листопада та з початком грудня 1917, провадила Москва підготовчу працю до наступу на Україну. Москва в цей час мала до розпорядимости велику армію. Московський штаб розробив точний плян наступу. Згідно з цим пляном мали посунутися військові відділи з півночі і з головної кватири (Могилева) у вихідні точки — Гомель, Брянське, Вороніж, Харків. Разом з тим Антонов подає і кількість московського війська, що він мав його до розпорядимости на кордоні України на передодні виступу (14-го грудня). Так напр., з розмови його зі Штабом 14-го грудня, він подає слова комісара Склянського:
»Передаю вам склад північного відділу… Крім панцирного потягу входять 60-й Сибірський полк, 3 кулеметні команди, дві панцирні машини, друга батерія, 132-й артилєрійський дивізіон, Брянський відділ червоної ґвардії 800 баґнетів, 17-й стрілецький полк, 37-й запасний полк, 500 баґнетів, 19-й полк, єще одна легка батерія, 10 гармат і ще одна батерія — разом 20 гармат. В Орші є 500 легких гармат… Відділ пішов із Новгорода ешалонами, 10 тисяч кавалєрії і піхоти на Брянськ“.
Після того, як московські комісарі поставили Українській Народній Республиці ультимат, Антонов так описує воєнну ситуацію:
