Центральний Комітет іменем всеукраїнського Зїзду (партійного) большевиків, в імя мира пролєтаріяту, вимагає заперестати воєнну діяльність на території Української Республики. Звертаючи ся до Совітської Росії Центральний Комітет вимагає, щоби вона вплинула на анархічні банди, що зібралися коло її границі. Українські большевики мають свій новий осередок у Києві і той осередок знає ліпше положення укр. робітництва, котрому треба мира, революційного порядку й дальшого соціялістичного змагання.
У цей спосіб ворожо відносила до накиненої Москвою влади у Харкові, та до воєнного нападу Москви правдиві укр. комуністи.
Спершу розпорошені повстання приблизно з квітня 1919 р. почали набирати виразних орґанізаційних форм.
На чолі їх орґанізацій та керування повстанським рухом, став Центральний Повстанський Революційний Комітет.
Активну участь в орґанізаційнім керуванні повстанням взяли члени Української Партії Соціялістів-Революціонерів (УПСР) та Української Соц.-Дем. Роб. Партії — (УСДРП).
З невеликих, незвязаних між собою повстанських ґруп Центральному Повстанському Комітетові пощастило створити цілі повстанські дивізії в кілька десятків тисяч повстанців.
Про настрої, бажання, та стремління українського селянства й повстанців, свідчить один з членів Центрального Повстанського Комітету — О. Щадилів у цей спосіб:
„…настрій у селянства і повстанців яскраво протикомуністичний, але цілком виразно протиреакційний… *.
Тойже О. Щадилів в одній зі своїх промов такими словами характеризує причини, що викликали повстання та ті цілі, що їх поставили собі повстанці:
