ючи це, хто зна, чи в тобі не повстають сумніви… На ріжні перешкоди натрафляєш підчас читання. Можливо, що це тебе зачинає поволі знехочувати і в тобі вже будиться охота замкнути Біблію та покинути дальше читання.
Любий друже! Послухай мене ще один раз і прийми до серця добру раду, Наколиб гірник, пошукуючи в горах покладів золота, знеохотився вже при перших труднощах, на котрі натрафляє, починаючи копати землю, то він заледви чи коли знайшовби золото. Але золото в очах людей представляє так велику вартість, що гірника не відстрашують ніякі трудноті. Цілими днями а навіть тижднями витревало борикає він землю і вкінци таки дістається до багатої жили золота, що скривалася в землі.
Невже лиш ти, друже, мавби стратити всяку охоту зараз на початку читання і не дійти до тих величезних скарбів, котрі покищо укриваються перед тобою у святій Біблії? Нехай так не буде! До кожнього доброго й вартісного діла треба витревалости. Тож витревало читай дальше, а вже у пятій голові св. Євангелії від Матея почуєш прегарні і взнеслі слова Ісуса, проповідуючого на горі: „блаженні вбогі…“ Не одно слово Його розпалить твоє серце, скріпить на дусі…
За нагірною проповіддю ти запізнаєшся з Його могутніми ділами, доказами Його захоплюючої любови до людей, до тебе…, з чудовими приповістями, глибокими змістом, а всеж таки зрозумілими для кожнього, й особисто переконаєшся, що сліпі бачать, і криві ходять, прокажені очищаються, і глухі чують, мертві встають, і вбогим проповідується
